Мальтійська Служба Допомоги є католицькою організацією, яка діє у цілому світі відповідно до тисячолітнього гасла Суверенного Мальтійського Ордену - «Збереження віри і допомога потребуючим».
У цьому гаслі відображено дві найбільші заповіді Божі:
“Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються” (Мт. 22: 37-40).
Ці дві заповіді взаємно доповнюють одна одну, бо неможливо виконати першу, занедбавши другу; і другої не осягнемо без першої.
Таким чином уся діяльність нашої організації випливає з глибини христової віри. Водночас, своїми ділами милосердя ми прагнемо свідчити цілому світу Божественну любов, об’явлену людям у Господі нашому Ісусі Христі.
НАШІ ПОКРОВИТЕЛІ:
Богородиця Філермос

Богородиця Філермос (Любителька пустелі) - одна з найбільших реліквій Мальтійського Ордену – давня візантійська ікона, вивезена лицарями з Родоса. За переказом, що дійшов до нас, ікона Божої Матері - це один з тих небагатьох образів, що були написані святим євангелистом Лукою і в 4б р. н.е. принесених ним в Антіохію, де ікона перебувала протягом трьох сторіч. Потім її перенесли в Єрусалим. У 430 р. дружина візантійского імператора Феодосія Молодшого Євдокія зробила паломництво у Святу Землю і відтіля переслала ікону сестрі свого чоловіка Пульхерії, яка урочисто помістила образ Богоматері в нововлаштованому влахернському храмі. Багато віруючих людей одержували зцілення, молячись перед цим образом Цариці Небесної. Протягом багатьох сторіч ця чудотворна святиня зберігалася в Константинополі. У 1203 р. після захоплення хрестоносцями Константинополя ікону знову перенесли у Святу Землю і там вона виявилася в лицарів-іоаннітів, що перебували в той час у місті Акрі. У 1291 р. коли місто захопили турки, лицарі перебралися на острів Кріт, забравши із собою і Філермську ікону Божої Матері. Разом з йоанітами ікона подорожувала по світу, благословляючи праці лицарів. Вона була на острові Родос, потім у різних містах Італії, поки не виявилася разом з лицарями на острові Мальта.
Тут у місті Валетта, у соборі Святого Йоана була споруджена каплиця мадонни Філермо, де поруч з вівтарем помістили ікону. 1796 року, коли зусиллями Наполеона Орден був вимушений покинути острів Мальта, ікона Богородиці Філермос переїхала разом з лицарями до Санкт- Петербургу, де верховним магістром ордену було обрано Царя Павла І. Наслідники Павла І знову ліквідували великий пріорат Ордену в Росії а майно Ордену конфіскували.
У 1799 році ікона з двома реліквіями (правою рукою Івана Христителя та хрестом, що виготовлений з дерева Животворящого Хреста на Мальті) була доставлена до Санкт- Петербургу, де її виставили у зимовому палаці царя. Ікона Богородиці Філермос залишилася у сім’ї імператора, де користувалась особливою пошаною
Після того, як у Росії до влади прийшов атеїстичний уряд, який не мав жодних інтересів до предметів культового мистецтва, отримати ікону дипломатичним шляхом намагалась Італія, яка хотіла повернути її на острів Родос (він став італійським у 1912 році). У 1800 році італійцям була передана лише копія ікони. Вона й до сьогодні зберігається у церкві Святої Марії Ангелі у Асизі.
Сама ж ікона охоронялася від безпорядків більшовицької революції 1917 року у Копенгагені мамою цариці, принцесою Данії. Коли у 1928 році вона померла, ікона Богородиці Філермос відразу перейшла до голови російського православного синоду єпископів у Берліні. А вже у 1929 році він передав ікону югославському королю Олександру І у Белград. З часу захоплення цього міста у 1941 році фашистською Німеччиною, подальші відомості про ікону було втрачено. Нові джерела інформації вказують на те, що на сьогоднішній день ікона знаходиться у Чорногорії.
Святий Іван Христитель
Іоан Предтеча, Іван Хреститель, Іоанн Предтеча, Іван Предтеча, Йоан Хреститель, Йоан Предтеча, Іоан Хреститель — пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий. Про пророка Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас». Пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство.
Святий Іван Христитель віддавна є небесним покровителем Мальтійського Ордену. Цей великий святий відомий як останній Старозавітній пророк, перший Новозавітній мученик та Предтеча Господа нашого Ісуса Христа. Його єврейське ім’я означає «Бог милостивий». Сам Христос в Євангелії від Луки (7:28) характеризує його такими словами «Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана».
У нашій Церкві пам’ять цього великого святого вшановується щовівторка, а протягом року особливо відзначається його собор (20 січня), зачаття (6 жовтня), народження (7 липня), усікновення голови (11 вересня), перше і друге віднайдення його чесної голови (9 березня) та третє віднайдення (7 червня).
Блаженний Жерар
Блаженний Жерар Тонк народився в Амальфі, портовому місті, 30 км на південь від Неаполя. Він був французьким монахом Бенедиктинського ордену, і служив як магістр гостей при Бенедиктинському Монастирі Св. Марії Латіни в Єрусалимі. Будинок для гостей, розташований на іншій стороні вулиці Церкви Гробу Господнього, був дуже великий, оскільки там завжди було багато паломників, які прибували на Святу Землю, щоб побачити місця, пов’язані з життям, смертю і воскресінням Ісуса Христа. Оскільки подібні подорожі у той час вимагали чималих зусиль, то більшість з прочан прибували до Єрусалиму виснаженими або й хворими.
Таким чином будинок для гостей Святої Марії Латіни був більше лікарнею, ніж готелем, і у той час був всім як Єрусалимський Госпіталь. Крім догляду за хворими, тут надавали притулок покинутим дітям, кормили голодних, одягали бідних і піклувалися про звільнених в’язнів. Госпіталь Блаженного Жерара був добре організованою благодійною організацією.
Так для кращого управління лікарнею Блаженний Жерар заснував Братство Св. Івана Єрусалимського. Саме ця громада і дала історичне коріння Ордену Госпітальєрів Св. Івана, найдавнішого Ордену Церкви (заснованого у 1099 році), відомого як Суверенний Військовий Орден Госпітальєрів Св. Івана Єрусалимського Родоса і Мальти або, коротко, Мальтійського Ордену.
З цього часу Брати Ордену, який від тоді називають Орденом Св. Івана, дали обітницю прожити життя згідно з Євангельськими радами – в убогості, чистоті та покорі. Вони одягалися у власні чернечі ризи (чорний одяг з білим сяючим хрестом на лівій стороні), і жили за власними правилами. На жаль, оригінали цих правил були загублені, але ми можемо припустити, що вони були досить подібні до першого Закону братства, запропонованого наступником Жерара - Раймоном дю Пуї. Цей конгломерат складався як з Августинських так і Бенедиктинських правил, а в значних речах доповнювався власними додатками.
Блаженний Жерар і його послідовники називали хворого «нужденний Христос» або просто «убогий святий», вказуючи, що вони приймають Його як самого Христа, і таким чином представляють Його тим, хто має честь послужити потребуючим. Отож любов до ближнього стає своєрідним культом поклоніння Богові, а члени ордену госпітальєрів обіцяють «бути слугами і рабами нашого Бога – потребуючого».
Ще за часів Жерара до нещодавно заснованого Ордену приєднувалось багато паломників: чи то як помічники (волонтери), чи як брати-члени.
Щедрі пожертвування, наприклад Годфрідом Бульйонським і Королем Болдіном I (1108), дали змогу Жерару з-поміж інших речей звести філіали госпіталів у Європейських портах Середземного моря.
Таким чином уже до 1113 року були засновані філіали госпіталів в замку Святого Егідія, в Асті, Пізі, Барі, Ідронтум, Тарент і Мессіна. Адже паломників, які захворіли, слід було лікувати на ранній стадії, бо інакше наплив хворих прочан в Госпіталь Єрусалиму став би занадто великим, особливо після того, як дорога до Єрусалиму дещо звільнилася і відновився великий потік прочан до Святого Міста.
Так у 1099 році Блаженний Жерар Тонк заснував братство відданих людей у будинку госпіталю Святого Івана Христителя в Єрусалимі, про яких говорили як про “братів, які прийшли послужити потребуючим і захистити Католицьку Віру”.
Це братство у 1113 р. було реорганізоване в релігійний орден, який у наші дні зветься Суверенним Військовим і Госпітальєрським Орденом Св. Івана Єрусалимського, Родосу і Мальти ( або ж просто - Мальтійський Орден).
Блаженний Жерар був святою людиною, якого прославляли як за життя, так і посмертно. Блаженний Жерар помер 3 вересня 1120 року.
Святий Миколай Чудотворець
Святий Миколай не випадково став покровителем мальтійців Івано-Франківська, адже щороку на своє свято (19 грудня) він робить справжнє свято чуда Божої любові і милосердя для понад тисячі дітей у більше ніж двадцяти сирітських закладах нашої області.
Акція «Святий Миколай іде до сиріт» є центральною акцією нашої спільноти, яка уже багато років гуртує довкола себе усіх мальтійців та тисячі доброчинців. З року в рік дорослі і діти з нетерпінням чекаю чергового чуда від Святого, і для нас надзвичайно велика ласка, що Бог забажав здійснювати його саме посередництвом нашої Мальтійської спільноти. На знак подяки і визнання саме Святого Миколая Чудотворця (взірця милосердної любові до ближнього та допомоги потребуючим) було обрано покровителем мальтійців Івано-Франківська.
У своїх богослужіннях наша Церква вшановує святого Миколая кожного четверга: саме цей день тижня, поруч зі святими апостолами, присвячено святому Миколаю. А в літургічному році цьому святому відведено окремих два дні:
19 грудня – Святого Миколая архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця;
22 травня – перенесення мощів св. Миколая Чудотворця з Мир до міста Барі.
Молитви